Деякі токсини - джерела хімічних реактивів. Важливою сферою застосування зоотоксінов є виробництво сироваток, що служать для лікування отруєнь. Багато зоотоксіни застосовують у медико-біологічних наукових дослідженнях, в результаті яких виявляються їх не відомі раніше властивості. Так, в останні роки стало відомо, що деякі компоненти отруйних секретів жаб мають протипухлинну властивістю, отрути голкошкірих пригнічують синтез нуклеїнових кислот і регулюють активність ферменту АТФази, а також транспорт Са2 + через мембрани клітин. Деякі види отруйних змій, скорпіонів, павуків і комах містяться у спеціальних закладах - серпентарію, скорпіонаріях і інсектарії, де вони використовуються для регулярного отримання токсинів. У розплідниках такого роду проводять планомірні токсикологічні дослідження та вивчення біології тварин, розробляють способи їх тривалого утримання та розмноження в неволі. Успіхи в цій області мають сприяти відновленню та збереженню природних біогеоценозів, компонентами яких є отруйні тварини. Збереженню видів тварин - постачальників токсинів - повинно служити також ретельне вивчення хімічного складу їх отрут і налагодження хімічного синтезу найбільш цінних з них, а також виробництво їх штучних аналогів. Термін «біосфера» введено австрійським геологом Е. Зюсом в 1875 р. для позначення особливої оболонки Землі, утвореної сукупністю живих організмів, що відповідає біологічної концепції біосфери. У зазначеному сенсі названий термін використовують ряд дослідників і в даний час. Подання про широкий вплив живих істот на що протікають в природі процеси було сформульовано В.В. Докучаєвим, який показав залежність процесу грунтоутворення не тільки від клімату, але й від сукупного впливу рослинних і тварин організмів. В. І. Вернадський розвинув цей напрямок і розробив вчення про біосферу як глобальній системі нашої планети, в якій основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається живою речовиною.
|